Філологічний аналіз тексту

Осінь «скандальному гомону» і шуму, установлюється лише у фіналі. Характерно, що в заключному явищі драми слова мовчання й тиші-[163]-на (а також однокорінні з ними) повторюються в ремарках п'ять разів, причому слово тиша винесено драматургом у сильну позицію тексту - його останній абзац. Тиша, в яку вперше занурені герої, служить знаком їхньої внутрішньої зосередженості, прагнення вдивитися й вслухатися в себе й інших і супроводжує дії героїні і закінчення драми.
Остання п'єса Вампилова називається «Минулим улітку Чулимске». Таке заголовок, на якому, як ми вже відзначали, драматург зупинився не відразу, припускає ретроспекцію й виділяє точку зору спостерігача або учасника подій! на те, що ніколи відбулося в Чулимске. Показова відповідь дослідника творчості Вампилова на питання: «Що ж трапилося в Чулимске?» - «Минулим улітку в Чулимске трапилося чудо»1.
«Чудо», случившееся в Чулимске, - це пробудження душі героя, прозріння Шаманова. Цьому сприяли «жах», пережитий їм (постріл Пашки), і любов Валентини, «падіння» якої служить своєрідною спокутною жертвою й одночасно визначає трагічну провину героя.
Для часової-просторово-тимчасової організації драми Вампилова характерний хронотоп порога, «найбільш істотне його заповнення - це хронотоп кризи й життєвого перелому»2, час п'єси - вирішальні миті падінь і відновлення. Із внутрішньою кризою, прийняттям рішень, що визначають життя людини, зв'язані у драмі й інших її персонажах, насамперед Валентина.
Якщо еволюція образа Шаманова переважно відбивається в контрасті мовних засобів в основних композиційних частинах драми, то розвиток характеру Валентини проявляється стосовно просторової домінанти цього образа - діям героїні, пов'язаним з «налагодженням» хвіртки. У другому акті Вадентина уперше намагається надходити як усе: проходить навпростець! через палісадник - при цьому для побудови її реплік використовується прийом, якому можна назвати прийомом «семантичної луни» Валентина, по-перше, повторює репліку Шаманова (з акту I): Даремна праця...; по-друге, у її наступних висловленнях «згущаються», есплікуються змісти, які раніше регулярно виражалися репліками героя в першій дії: Однаково; набридло. Рух «навпростець», тимчасовий перехід на позицію Шаманова приводять до катастрофи. У фіналі ж, після пережитою Валентиною трагедії, ми знову бачимо повернення до домінанти цього образа: Стругаючи, спокійна, вона піднімається на веранду. Раптом зупинилася. Повернула голову до палісадника. Не кваплячись, але виріши-[164]-тельно спускається в палісадник. Підходить до огорожі, зміцнює дошки... Налагоджує хвіртку... Тиша. Валентина й Еремеев відновлюють палісадник.
Мотивами відновлення, подолання хаосу й руйнування завершується п'єса. «...В фіналі Вампилов з'єднує молоденьку Валентину й старого Еремеева - гармонію вічності, початок і кінець життя, без природного світла чистоти й віри немислимої»3. Фіналу передує зовні, здавалося б, не мотивований оповідання Мечеткина про історію старого будинку, порівн.:

Мечеткин (звертаючись не те до Шаманову, не те до Кашкіної). Цей самий будинок... будував купець Черних. І, між іншим, цьому купцеві наворожили (жує), наворожили, що він буде жити доти, поки не добудує цей самий будинок... Коли він добудував будинок, він почав його перебудовувати. І все життя перебудовував...

Це оповідання повертає читача (глядача) до наскрізного просторового
1 Стрельцова Е. Полон качиного полювання. - Іркутськ, 1998. - С. 290.
2 Бахтин М.М. Критичний^-критичні-літературно-критичні статті. - М, 1986. - С. 280. [164]
3 Стрельцова Е. Полон качиного полювання. - Іркутськ, 1998. - С. 321.
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172]