Філологічний аналіз тексту

Осінь автобіографічні добутки, у побудові яких установка на вірогідність проявляється в монтажі розрізнених спогадів, у їх асоціативному соположении: «Час як прожектор. Воно вихоплює з тьми пам'яті те один шматок, те іншої. Так треба писати. Так достоверней» (А. Ахматова); «Я пишу уривчасто не тому, що такий у мене стиль: уривчасті спогади» (В. Шкловский)1. [33]
Мовлення оповідача, що містить спогаду, включає його оцінки, виражає різні його емоції. Засобами їхнього вираження служать оцінні характеристики реалій і осіб, про які мова йде, емоційно пофарбовані звертання до них, питальні конструкції, вигуки: ПРО, яке насолоду випробовував я, повторюючи сладостные вірші великого поета!.. (А. Фет. Мої спогади); Так-Те, Огарьов, рука в руку входили ми з тобою в життя!.. Я дійшов... не до мети, а до того місця, де дорога іде з гори, і мимоволі шукаю твоєї руки, щоб разом іти, щоб потиснути її й сказати, смутно посміхаючись: «От і всі!» (А. Герцен. Колишнє й думи).
Суб'єктний план оповідача в минулому може бути представлений різними мовними засобами. Це можуть бути лексичні одиниці, характерні для певного тимчасового періоду, наприклад, «дитячі» слова, оцінні характеристики в тексті й ін. Цікавий у цьому плані уривок з «Спогадів» Н. В. Шелгунова, у якому використання сменяющих друг друга звертань відбиває суперечливу історію відносин між поколіннями «батьків» і «дітей» з 40-х по 90-е роки XIX в.:

Коли я був маленьким, нас учили говорити: «папенька», «маменька» і «ви», потім стали говорити «тато», «мама» і теж «ви»; у шістдесятих роках різка реакція ниспровергла ці м'які форми й самих батьків учили дітей говорити: «батько», «мати», «ти». Тепер говорять «тато», «мама» і теж «ти»2.

Посиленню безпосереднього «голосу» оповідача з минулого сприяє концентрація характерологических засобів, що створюють ефект недостатніх знань його про навколишньому, неповноти інформації, який він володіє (мовні засоби вираження невизначеності, невірогідності, питання й т.п.): И от є хто- те в хустці й у чіпці, всі так, як я ніколи не бачив, але я довідаюся, що це - та сама, хто завжди із мною (нянька або тітка, я не знаю), і ця хтось говорить грубим голосом (Л. Толстой. Моє життя); Боже мій! Яке змішання понять відбулося в моїй дитячій голові! За що страждає хворий дідок, що таке злий Мироныч, яка це сила - Михайлушка й бабуся ? (С. Аксаков. Дитячі роки Багряний- онука).
Синхронність же тимчасової позиції оповідача й відтвли в тексті ситуації в минулому досягається за допомогою тимчасових зсувів, уживання форм теперішнього часу, інтенсивного використання номінативів.
Співвідношення сфер оповідача колись і тепер в автобіографічному тексті може носити різний характер: або на перший план виступає оповідач, що згадує минуле, або передається його безпосередній «голос» у дитинстві й [34] юності, у структурі тексту може установлюватися й динамічна рівновага обох взаємодіючих планів. Типологічні прийоми, характерні для організації автобіографічних добутків, сполучаються з індивідуально-авторськими прийомами побудови тексту, організуючими його образний лад.
Структура оповідання в автобіографічній прозі історично мінлива: так, у літературі XX в. різко зростає роль засобів, що відбивають суб'єктивність викладу, все більшого значення набувають тимчасові зсуви, устанавливающие план безпосереднього спостерігача - очевидця й учасника
1 Цит. по кн.: Шайтанів И. О. Як було і як згадалося. - М., 1981. - С. 7. [33]
2 Шелгунов Н.В. Твору. - Спб., 1891. - Т. 2. - С. 710. [34]
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172]