засіб виявлення авторської позиції), однак це неминучий етап навчання. [8]
Облік виділених аспектів аналізу дозволяє розробити зразкову його схему (модель). Це схема комплексного філологічного аналізу насамперед прозаїчного тексту, що, на наш погляд, повинен включати наступні основні етапи:
1) визначення жанру добутку;
2) характеристику архітектоніки тексту й виділення в його структурі наскрізних повторів;
3) розгляд структури оповідання;
4) аналіз просторово-тимчасової організації добутку;
5) розгляд системи образів тексту;
6) виявлення елементів интертекста, що визначають зв'язок розглянутого добутку з іншими добутками росіянці й світовій літературі;
7) узагальнюючу характеристику идейно-эстетического змісту тексту.
Аналіз же поетичного тексту вимагає також розгляду метра й ритму, звукової організації вірша, системи його римування, графічного вигляду добутку. Специфіка драми вимагає більшої уваги до організації діалогу, співвідношенню діалогу й монологу, до розгляду ремарок і інших сценічних вказівок.
Для аналізу пропонуються добутки російських письменників XIX-XX вв. Вибір текстів визначається послідовністю аспектів аналізу й домінуючими в тих або інших добутках художніми прийомами й принципами організації. Особлива увага при цьому приділяється добуткам, досліджуваним у школі й вузі («Гроза» А.Н. Островського, «Степ» А.П. Чехова, «Майстер і Маргарита» М.А. Булгакова й ін.). Деякі розглянуті в посібнику теми, наприклад «Художній простір» або «Интертекстуальные зв'язку художнього добутку», вимагають залучення багатьох текстів, тому розкриваються на досить великому матеріалі. Порядок підбора матеріалу (текстів) не хронологічний, а логічний - від одного аспекту художнього тексту до іншому. Деякі аспекти аналізу пов'язані з послідовним розглядом двох добутків, що дає можливість зіставити їх і показати різні типи категорій або текстових структур. Так, наприклад, поняття «суб'єктна організація тексту» і «структура оповідання» розкриваються на матеріалі повести А.П. Чехова «Степ» і повести И.С. Шмельова «Літо Господне», що дозволяє виділити й описати ознаки різних типів оповідання. Для самостійного ж аналізу й роботи на заняттях студентам пропонуються переважно тексти невеликого обсягу або добре знайомі їм тексти («Ионыч» А.П. Чехова, «Ревізор» Н.В. Гоголя, «Печера» Е.И. Замятіна й ін.). [9]
Той самий текст може розглядатися в різних аспектах і відповідно в різних розділах. Це сприяє поглибленню його сприйняття й більше системному розгляду. Так, оповідання И.А. Буніна «В одній знайомій вулиці...» і «Холодна осінь» розглядаються в теоретичній частині (у розділі «Структура оповідання») як приклади оповідання від першої особи, а потім служать об'єктом аналізу в аспекті їх тимчасової й просторової організації. На матеріалі «фантастичного оповідання» Ф.М. Достоєвського «Лагідна» показаний зв'язок заголовка й тексту, цей же текст запропонований студентам для аналізу його архітектоніки.
Посібник завершується комплексним аналізом одного тексту - оповідання И.А. Буніна «Пан із Сан-Франциско». Наприкінці книги представлений список літератури, що рекомендується. [10]
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172]