Філологічний аналіз тексту

Осінь художніх текстах регулярно використовуються просторові метафори.
Категорія художнього часу історично мінлива. В історії культури поміняють один одного різні темпоральные моделі.
Найдавніші добутки характеризуються міфологічним часом, ознакою якого є ідея циклічних перевтілень, «світових періодів». Міфологічний час, not думці К. Леви-Стросса, може бути визначено як єдність [126] таких його характеристик, як оборотність- необоротність, синхронность-диахронность. Сьогодення й майбутнє в міфологічному часу виступають лише як різні темпоральные іпостасі минулого, являющегося інваріантною структурою. Циклічна структура міфологічного часу виявилася істотно значимої для розвитку мистецтва в різні епохи. «Винятково потужна орієнтованість міфологічного мислення на установлення гомо- і изоморфизмов, з одного боку, робила його науково плідним, а з іншого боку - обумовила періодичне пожвавлення його в різні історичні епохи»1. Ідея часу як зміни циклів, «вічного повторення», є присутнім у ряді неомифологических добутків XX в. Так, на думку В.В. Іванова, цієї концепції близький образ часу в поезії В. Хлебникова, «глибоко шляху, що почував, науки свого часу»2.
У середньовічній культурі час розглядалося насамперед як відбиття вічності, при цьому подання про нього переважно носило эсхатологический характер: час починається з акту утвору й завершується «другим пришестям». Основним напрямком часу стає орієнтація на майбутнє - прийдешній результат із часу у вічність, при цьому міняється сама метризация часу й істотно зростає роль сьогодення, вимір якого пов'язане з духовної життям людини: «...для сьогодення минулих предметів є в нас пам'ять або спогаду; для сьогодення теперішніх предметів є в нас погляд, погляд, споглядання; для сьогодення майбутніх предметів є в нас сподівання, сподівання, надія», - писав Августин. Так, у давньоруській літературі час, як зауважує Д.С. Лихачов, не настільки эгоцентрично, як у літературі Нового часу. Воно характеризується замкнутістю, односпрямованістю, строгим дотриманням реальної послідовності подій, постійним звертанням до вічного: «Середньовічна література прагне до позачасового, до подолання часу в зображенні вищих проявів буття - богоустановленности вселеної»3. Досягнення давньоруської літератури у відтворенні подій «під кутом зору вічності» в трансформованому виді були використані письменниками наступних поколінь, в частковості Ф.М. Достоєвським, для якого «тимчасове було... формою здійснення вічного»4. Обмежимося одним прикладом - діалогом Ставрогина й Кирилова в романі «Біси»: [127]

- ...Є хвилини, ви доходите до хвилин, і час раптом зупиняється й буде вічно.
- Ви сподіваєтеся дійти до такої хвилини?
- Так.
- Це навряд чи в наш час можливо, - теж без усякої іронії відгукнувся Микола Всеволодович, повільно і як би задумливо. - В Апокаліпсисі ангел клянеться, що часу більше не буде.
- Знаю. Це дуже там вірно; чітко й точно. Коли вся людина щастя досягне, те часу більше не буде, тому що не треба5.

1 Лотман Ю.М. Про міфологічний хід сюжетних текстів // Збірник статей по вторинним моделюючим системам. - Тарту, 1973. - С. 87.
2 Ритм, простір і час у літературі й мистецтві. - М., 1974. - С. 46.
3 Лихачов Д.С. Поетика давньоруської літератури. - Л., 1971. - С. 305.
4 Там же. - С. 347. [127]
5 Достоєвський Ф.М. Поли. собр. соч.: В 30 т. - Л., 1975. - Т. 10. - С. 188.
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172]