Філологічний аналіз тексту

Осінь ХУДОЖНІЙ ТЕКСТ ЯК ОБ'ЄКТ
ФІЛОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ. ОЗНАКИ
ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

Філологія завжди розглядалася як наука розуміння, насамперед розуміння тексту. Саме текст служить у ній основним об'єктом вивчення й інтерпретації, саме він вимагає активності сприйняття й від читача, і від дослідника.
Любою текст являє собою систему знаків і має такими найважливішими властивостями, як связность, отграниченность, цілісність. Крім цих властивостей, дослідниками відзначаються й інші: воспринимаемость, интенциональность (намеренность), завершенность, зв'язок з іншими текстами, эмотивность1.
Художній текст, що є основним об'єктом філологічного аналізу, характеризується цими властивостями, розповсюджуваними на всі тексти, але виділяється в їхньому складі рядом особливих ознак.
1. У художньому тексті, на відміну від інших текстів, внутрітекстова дійсність (стосовно внетекстовой) має креативную природу, тобто створена уявою й творчою енергією автора, носить умовний, як правило вигаданий, характер. Зображуваний у художньому тексті мир співвідноситься з дійсністю лише опосередковано, відображає, переломлює, перетворить її в відповідності з інтенціями автора. Для позначення цієї ознаки художнього тексту використовується термін «фикциональность», що підкреслює умовність, вымышленность, опосредованность внутрішнього миру тексту. Фик-Циональность охоплює різні об'єкти зображення, простір і час, поширюється на процес оповідання й може включати суб'єкта мовлення (оповідача, оповідача/оповідачів). Референція в художньому тексті звичайно здійснюється до об'єктів можливих мирів, моделируемых у добутку.
У той же час границі між художніми й нехудожніми текстами часто є досить хиткими: вимисел, з одного боку, може бути присутнім і в документальних [11] добутках; з іншого боку, у художньому тексті можуть бути представлені й елементи «нефикциональных» текстів, більше того, він іноді може співвідноситися з реальністю.
2. Художній текст являє собою складну по організації систему, З одного боку, це приватна система засобів загальнонаціональної мови, з інший сторони, у художньому тексті виникає власна кодова система (Ю.М.Лотман), що адресат (читач) повинен «дешифрувати», щоб зрозуміти текст. Звернемося, наприклад, до вірша поета-футуриста В.Каменського «Чотири часу. (Дівчини босоніж)»:
Весна
Літо
песниянка
осмеянка
песниянная
осміяна
песниянных
осміяних
песниян
осміяне


Осінь
Зима
окаянка
одеянка
окаянна
одеянная
окаянних
одеянных
окаян
одеян

В основі цього поетичного тексту лежить код природної мови:
1 Див., наприклад, перелік властивостей тексту в роботі: Beaugrande R., Dressier W. Introduction to textlinguistics. - N.Y., 1981.
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172]